вівторок, 21 лютого 2017 р.

ШВИДКОЧИТАННЯ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу, за умов правильного психолого-педагогічного підходу, може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, за свідченнями вчених, від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню. Потреба швидкого ознайомлення з текстами дала поштовх до виникнення систем швидкочитання У школах України поширюється  методика В. М. Зайцева — для підвищення темпу читання молодших школярів. Практика доводить ефективність названих систем. Проте вони розраховані, в основному, на вдосконалення техніки читання. Чи можливо з самого початку вчити дитину читати правильно, свідомо і швидко, не сподіваючись на доучування або переучування у майбутньому?
 Техніка читання, повільніша за 90, не дає змоги навіть найстараннішій дитині вирватися з лав невстигаючих. Низька ж успішність, постійні нашарування негативних емоцій, пов'язані з повільним читанням, призводять до неврозів та інших небезпечних захворювань. Можливість запобігти цьому — навчити кожну дитину швидко читати.
З'ясуємо, чи може існувати абсолютна правильність цієї навички без швидкості. Читаючи правильно, учень охоплює поглядом тільки невелике слово або частину великого. Він не бачить написаного попереду, а спрямовує увагу переважно на сполучення літер чи складів. Поза увагою лишається не лише логічний наголос речення, а часто й наголос у слові. Якщо під час читання допущено помилку, дитина рідко помічає її, бо сприймає кожне слово поза контекстом. Зазначимо: правильність без швидкості буває лише відносна. Вона можлива під час роботи з дуже невеликими (переважно букварними) текстами та короткими реченнями. Отже, основа правильного читання — швидкий темп.
Розглянемо залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця повільно, нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо — довге. Ще важче втримати у пам'яті прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, цілком залежне від уміння швидко читати. Коли ж навичка такого читання не сформована, то, намагаючись збільшити темп і стежачи тільки за ним, дитина перестає розуміти прочитане.
Чи впливає швидкість на виразність? Швидко читаючи, людина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Повільне читання завжди пов'язане з обмеженим кутом зору: учень зосе­реджує свої зусилля на зчитуванні слів. Як наслідок, виразності бракує. Виходить, запорука виразності — швидкість.

Діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певних навичок — складових досконалого читання. Система роботи з таблицями допомагає не лише оволодіти високою технікою ознайомлення з текстами, а й спрямована на виховання людини, залюбленої у книгу, в рідну мову, знавця літературної спадщини свого народу. Розглянемо частину методики: роботу з таблицями для навчання першокласників швидкого читання.
За основним положенням цієї методики першокласники не називають літер — «бе», «ве», «ге»,— а тільки звуки. Завдяки цьому їм значно легше зливати букви в склади та слова. Особливістю такої роботи є й те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змогу читати з першим же вивченим приголосним всі існуючі у мові склади. Техніка навички відпрацьовується за двома таблицями доти, поки дитина не навчиться автоматично зливати голосні та приголосні.
Таблиця № 1 «Читаємо самі» — основна. Вона вводить у техніку читання. Для зручності користування поділяється на три частини. Літери розташовані в алфавітній послідовності: голосні — горизонтально, приголосні — вертикально. На перетині голосної та приголосної знаходяться два склади: відкритий і закритий. Якщо ж складу не існує — порожня клітинка. Один примірник цієї таблиці, як і інших, наступних таблиць, має кожна дитина, другий — в учителя на дошці.
Табл. 1

А
Е
Є
И
І
Ї
О
У
Ю
Я

Б
ба
бе
бє
би
бі
бї
бо
бу
бю
бя
Б

аб
еб
єб
иб
іб

об
уб
юб
яб

В
ва
ве
вє
ви
ві
вї
во
ву
вю
вя
В

ав
ев
єв
ив
ів
їв
ов
ув
юв
яв


Робота з таблицею № 1 дає змогу прискорити темп читання удвоє, оскільки школярі навчаються сприймати і називати не окремі букви, а склад як єдине ціле, усвідомлюють його структуру. Визначають закономірність розташування складів, що сприяє розвитку пам'яті, логічного мислення.
Згодом на основі цієї таблиці організовуються ігри, наприклад:
1.   Знайди заданий вчителем склад.
2.    Склади слова з двох, трьох, чотирьох літер (ми, рік, тиша) або складів (ро-са, ко-ле-со, за-пи- та-ли).
3.    «Хто перший?» Змагання для двох учнів, що одночасно почали читати рядок чи стовпчик: хто швидше закінчить.
Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, допомагають формувати позитивне ставлення до уроків читання.
Після того, як учні навчаться читати склади й усвідомлять їх структуру, переходимо до роботи з таблицею № 2. Вона, як і попередня, служить для відпрацювання техніки читання прямих та обернених складів і використовується виключно для урізноманітнення форм роботи. Це, по суті, дидактична гра, яка називається «Літак. Парашут».
Табл. 2

      А  Е   Є   И   І   Ї   О   У   Ю   Я
Б                                                           Б
В                                                           В
Г                                                            Г
Д                                                           Д
 
Вчитель посуває указку від приголосних ліворуч до голосних угорі — «літак підіймається», учні читають відкриті склади (да, де, ди). Указка рухається від голосних до приголосних право­руч — «парашут опускається», йде читання закритих складів (ад, ед, ид).
Застосування зазначених таблиць дає змогу багаторазовим ненабридливим повторенням досягти миттєвого прочитання будь-якого складу, позитивно апливає на пам'ять, розвиток уваги, пробудження пізнавального інтересу.
Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовуються таблиці 3, 4. За структурою вони нагадують попередні з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних.
Працюють з ними, як за таблицею 1.









Табл. 3
А
Е
Є
И
І
ї
О
У
Ю
Я
ск ска
ске
скє
ски
скі

ско
ску
екю
скя ск
аск
еск
єск
иск
іск
їск
оск
уск
юск
яск
сл сла
сле
слє
сли
елі

сло
слу
елю
еля сл
асл
есл
єсл
исл
ісл
їсл
осл
усл
юсл
ясл









Табл. 4
А
Е
Є
И
І
Ї
О
У
Ю
Я
стр стра
стре
стрє
стри
стрі

стро
стру
стрю
стря стр
астр
естр
єстр
истр
істр
їстр
остр
устр
юстр
ястр
нтр нтра
нтре
нтрє
нтри
нтрі

нтро
нтру
нтрю
нтря нтр
антр
ентр
єнтр
интр
інтр
їнтр
онтр
унтр
юнтр
янтр

                                               
                                      
При видозміненні таблиць можна проводити тренування в ігровій формі. Тоді таблиця 3 має вигляд картки з намальованими на ній двома звірятами. Одне закидає м'яча до баскетбольної корзини, друге — ловить. Праворуч і ліворуч — стовпчики голосних в алфавітній послідовності. На горішню частину аркуша накладають почергово смужки паперу з клітинками. У клітинці — два приголосні. Ведемо указку від голосних ліворуч до приголосних — читаємо закритий склад. Від приголосних до голосних праворуч — склад відкритий. Схожий варіант таблиці 4. Тут звірята катаються з гірки.
Ті ж вправи покладені в основу гри «Черепаша­чий біг». Таблиця 3 — поле з розташованими через певні проміжки сполученнями двох приголосних, таблиця 4 — зі збігом трьох приголосних. Із паперу вирізають черепах, на спинах яких — «віконечка», через котрі видно тільки одне з'єднання приголосних. Біля «віконечка» на черепасі написана голосна літера. Черепаху пересувають по полю горизонтально. Читають, зливаючи голосну з приголосними, що почергово з'являються в отворі. Коли голосна перед прорізом — склад закритий, коли після нього — відкритий.
Закінчивши працювати з таблицями 3 та 4, першокласники, як правило, успішно читають будь-який склад у будь-якому слові. Тож наступний етап — опанування якнайбільшої кількості карток з 8—10 словами на кожній. Менше не бажано, бо діти одразу їх запам'ятають і проказу­ватимуть, не дивлячись. Більша кількість налякає маленьких учнів, та й вправи займуть понад 5 хв, що обтяжливо для семирічних школярів. Бажано після злиття приголосних ставити різні голосні (таблиця 5).

                   Табл. 5
струна
зламав
стріла
зловити
стрічка
злість
стрибок
злива
гостро
розлука
айстри
розлючений
страва
узлісся
стрімкий
злочинець

Таблиці читають хором, поодинці, сусід сусідові. Від повільного темпу до дуже швидкого. Дотримуючись і не дотримуючись послідовності слів. Улюблена гра: 2 учні читають одночасно вголос — хто швидше завершить.
Карток налічується не менше двадцяти. їх велика кількість запобігає можливості впізнавати слова, не читаючи, сприяє збільшенню словниково­го запасу.
Підсумуємо. Попередні завдання покликані навчити першокласників читати не літерами, а складами, завдяки чому темп зростає удвоє — утроє.
Ще до закінчення опрацювання таблиць 3, 4 діти ознайомлюються з таблицями 6 і 7 (трибуквених та чотирибуквених слів). Методикою передбачене сприймання коротких слів як цілої одиниці, без розчленування на букви чи склади. Це забезпечує збільшення швидкості читання у 3—4 рази. За змістом і формою таблиці тотожні карткам 5. Методика роботи з ними аналогічна.
Характерною її рисою є те, що діти вчаться на кожному уроці знаходити одиниці читання. Спочатку визначають у слові голосні, далі олівцем проводять від приголосної до голосної дугу, показуючи склад (наприклад, рі-ка). По складах перший час читають слова, що містять понад чотири літери. Щоб учні не змішували слів, приєднуючи останній склад попереднього до першого складу наступного, їм на допомогу приходить читання «пароплавом».
Суть такого читання полягає в тому, що вчитель добирає 15—20 таблиць (№ 8). На них по 8—10 різних за структурою слів з п'яти і більше літер. Над словами — наголоси. Кожний склад знизу позначений дужкою (зупинилася). Всі дужки разом — хвилі, на котрих «гойдається пароплав». Учні читають і плавно зливають склади у слово — протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами.
Таблиця 8 з тими ж словами, але без дужок- хвиль. Читають її як таблицю 5, коли діти вже навчилися бачити і називати цілі слова за таблицею 8.
Читання «пароплавом» допомагає формувати правильну вимову, свідомо сприймати текст, звичку і вміння бачити сторінку наперед.
Збільшити темп можна й динамічним читанням. Суть його в тому, що на аркуші або  на декілька секунд з'являється слово, група слів чи речення. їх потрібно встигнути прочитати і запам'ятати, щоб потім назвати чи записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (в українській мові: дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження і подвоєння та ін.). Тренуються спершу на двобуквених словах або складах. Пропонують по одному слову чи складу. Згодом по два, три, поступово збільшуючи кількість до п'яти-шести.
Підвищується показник динамічного читання виконанням такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 с знаходиться картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами, різною довжиною 12—15 різними частинами мови. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова. Мета — запам'ятати якнайбільше.
У ході опанування динамічного читання складається вміння миттєвого опанування тексту з фіксацією змісту і збереженням одержаної інформації у пам'яті, концентрується увага.
Як засвідчує практика, швидкість. читання залежить від кута зору — від кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору з першого дня перебування дитини у школі використовують малюнкові, числові, буквені та складові піраміди, а також квадрати Шульте. Основу піраміди поступово збільшують від 40 до 60 мм, щоразу додаючи 5 мм.
Для прикладу проаналізуємо з числових пірамід. Складається вона з двох рядків випадкових цифр від 1 до 9, що рівномірно розходяться з обох боків від вершини донизу, і ряду послідовних чисел від 1 до 9, розташованих посередині. Кожне з них є номером для пари цифр, розміщених обабіч. Необхідно, фіксуючи погляд на середньому ряді, не переводячи очей, розпізнати цифру ліворуч та праворуч і назвати число. Наприклад, читають: 15 (тобто 1 зліва, 5 праворуч), 13, 14, 10, 12 і т. д. Аналогічні піраміди можна побудувати з букв, складів та ін. Тоді учні на буквених пірамідах читають склади, на складових — слова, за малюнковими — називають зображені предмети або геометричні фігури. Мета такої роботи — розширити кут зору настільки, щоб дитина, ознайомлюючись із рядком підручника, лише двічі переводила погляд, що забезпечить їй можливість миттєво бачити піврядка книги чи цілий газетний рядок (60 мм).
Сприяють розширенню кута зору квадрати Шульте, розміром 20X20 см, поділені на клітинки. Клітинки заповнені літерами і числами. Зупиняючи погляд спершу на середній лінії, пізніше — у центрі, за 25 с називають і показують числа від 1 до 25, літери в алфавітному порядку, числа і літери (1, а, 2, б...).
  1    8   19   13    7                   з   н    і   ф   а                  б   й   11  в   16  є   и
23  16     4   21   25                  б   и   п   к   с                  е    8   13  л   а    9  н
12   24    9    2    18                  о   х   е   у    ї                  ї     з    м       4   12  з
  3   20   14  22   11                 ж   л   р   в    м                6   10    1   к  д    2   14
10   17    6   15     5                 д   й   є    т    г                 ж    5   15  7   і   17   г

Як відомо, у дітей, котрі вивчають українську мову, певні труднощі викликають слова з апострофом. Поклавши в основу своєї роботи методику Б. В. Динги, при ознайомленні учнів з цією темою використовую таблицю 9. За нею прочитати склад чи слово з апострофом — все одно, що перестрибнути через пеньочок. За допомогою таблиці діти вчаться правильно вимовляти склад з апострофом, запам'ятовують правило його правопису.
Закріплюю здобуті уміння шляхом роботи з таблицею 10. Вона схожа на набір карток 5, і читають її подібним чином.

                           Табл. 9                                           Табл.10
                 
б                                                     м’ята
п             є                                      солов’ї
в             ї                                       бур’ян
м              ю                                          п’ятеро
ф              я                                      б’ють
р                                                     об’єкт
                                                                           з матір’ю
                                                                           в’юн

Щоб діти не плутали парні приголосні, пропоную серію таблиць, які містять слова з цими приголосними. Працюю із таблицями порівнян­ням вимови та правопису (див. табл. 11):


Табл.11
                                                                               б   -   п
      д   -   т
                                                                             бік   -   пік
  Дон   -   тон
                                                                            біла   -   піна
  доня  -   Тоня
                                                                           білка   -   пілот
вдома   -   втома

Як засвідчує досвід, робота з названими таблицями дає змогу побудувати навчання за вимогами педагогіки і психології. Кожний наступний матеріал обов'язково базується на добре засвоєному попередньому, враховуються вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей. Складність мовного матеріалу поєднується з доступною формою вивчення. Проте, досягти бажаних результатів можна тільки багаторазовими щоденними тренуваннями, куди, крім уже вказаних методичних прийомів, входять і такі:
а)  виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе) і вголос (пошепки);
б)  п'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків літератури, малювання, праці;
в)  щоденні вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови;
г)  першоразове прочитання тексту учнями (самостійно), а не вчителем, як за традиційною методикою;
д)  стеження за підручником, а не лише слухання, коли читає вчитель;
е)  щоденне оцінювання домашнього завдання у кожної дитини;
є) використання вправ на вміння швидко орієнтуватися у тексті. Наприклад:
    знайти відповіді на складні запитання (методика Є. М. Ільїна);
    дібрати'слова на певну орфограму;
     визначити, скільки разів на сторінці повторюється те чи інше слово;
ж)  широке застосування ігор, кросвордів, що потребують вміння читати;
з)  ознайомлення дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу;


и) проведення (раз на рік) класних та загаль- ношкільних конкурсів ораторів і захисту формуля­рів, що постають заохоченням самоосвіти, котра неможлива без наполегливого удосконалення тех­ніки читання.
Безперечно, викладене в цій публікації не претендує на вичерпність розгляду цікавої і, як на мене, надзвичайно актуальної педагогічної проблеми, бо уміння читати швидко — то надійна основа успішного навчання.
Термін «конкурс ораторів» потребує пояснення. Учасники по черзі одержують тему (скажімо, «Родина»). Школяр повинен відразу почати розповідати про родину. Говорити дозволяється що завгодно, але не повторюючись, без пауз. Найдовша розповідь визначає пережможців.
Цінність форми роботи полягає в тому, що орієнтація на розвиток усного літературного мовлення сприяє активізації його, складових: словникового запасу, пам'яті, логічного мислення, чіткості й виразності мови, спонукає до пошуків та накопичення якнайбільшої кількості інформації з різних галузей.


Немає коментарів:

Дописати коментар