Формування читацької компетентності молодших школярів

Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня - суб'єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетен­тності - пріоритетні напрями спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.

Читацька компетентність молодшого школяра — це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів, оскільки саме рівень сформованості навичок самостійної роботи з книгою є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня. Зрозуміло, що неможливо сформувати читацьку компетентність без правиль­но організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому.

Завдання учителя початкових класів не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розуміти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань.

Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованих уроків. Для більшої ефективності уроку читання використовую: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, фрагменти фільмів, мульт­фільмів, документальних фільмів, музику, твори образотворчого мистецтва і краєзнавчий матеріал), також заохочую дітей до використання короткочасних проектів та ін. Вважаю, що формуванню читацької компетентності також сприяють збагачення словникового запасу і розвиток мовлення учнів, становлення оптимального читання (навички швидкого, свідомого, правильного читання), виразне читання, розвиток творчих здібностей, мислення, бібліотечна робота, індивідуальна робота, інновації, досвід.

ІГРИ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Серед різноманітних засобів формування особистості, що широко обговорюється у вітчизняній та зарубіжній науково-мето- личній літературі, важливе місце належить урокам читання. їх різноманітний вплив на естетичне вихо­вання дітей набуває дедалі ширшого визнання в те­орії та практиці школи.

Важливою передумовою успішного навчання молодших школярів є зацікавленість. Взагалі, проблема зацікавленості — це проблема всієї педа­гогіки. Тому завдання естетичного виховання на уроках читання пов'язується з комплексним розвитком морально-естетичних відчуттів дітей, їхніх творчих здібностей.

Відомо, основні шляхи підвищення ефективності навчання і виховання — взаємодія процесів розвитку мислення дитини та формування в неї знань та навичок. Основним методом навчання молодших школярів є практичний метод. Він дає змогу дітям глибше усвідомити навчальний матеріал.

Навчання молодшого школяра має бути цікавим, радісним, але водночас повинно забезпечувати глибоке засвоєння навчального матеріалу.

Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити в дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і до самого процесу їх засвоєння. Отже, таке ставлення і є складовою естетичного виховання. В реалізації цього завдання особливої уваги заслуговує ігрова діяльність.

Використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильне рішення.

Колективні ігри згуртовують дітей, сприяють формуванню дружних взаємин між ними. В цих іграх дітям необхідно узгоджувати свої дії з діями інших учасників гри, дотримуватись правил, бути справедливими до товаришів. Багато ігор на уроках читання містять елементи змагальності. У них хтось виграє, а хтось програє. Такі ситуації допомагають учителеві формувати в учнів справедливе ставлення і до власних успіхів, і до тих, хто програв.

На уроках читання постає багато естетичних, моральних й етичних проблем. Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованого уроку.

Пам'ятаючи, що емоційне самопочуття дитини залежить значною мірою від позитивної атмосфери у класі, вчителеві слід творити її доброзичливим ставленням до всіх учнів, урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, тактовним звертанням, вмотивованістю своїх оцінних суджень.

ШВИДКОЧИТАННЯ ДЛЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу, за умов правильного психолого-педагогічного підходу, може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, за свідченнями вчених, від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню. Потреба швидкого ознайомлення з текстами дала поштовх до виникнення систем швидкочитання У школах України поширюється  методика В. М. Зайцева — для підвищення темпу читання молодших школярів. Практика доводить ефективність названих систем. Проте вони розраховані, в основному, на вдосконалення техніки читання. Чи можливо з самого початку вчити дитину читати правильно, свідомо і швидко, не сподіваючись на доучування або переучування у майбутньому?

 Техніка читання, повільніша за 90, не дає змоги навіть найстараннішій дитині вирватися з лав невстигаючих. Низька ж успішність, постійні нашарування негативних емоцій, пов'язані з повільним читанням, призводять до неврозів та інших небезпечних захворювань. Можливість запобігти цьому — навчити кожну дитину швидко читати.

З'ясуємо, чи може існувати абсолютна правильність цієї навички без швидкості. Читаючи правильно, учень охоплює поглядом тільки невелике слово або частину великого. Він не бачить написаного попереду, а спрямовує увагу переважно на сполучення літер чи складів. Поза увагою лишається не лише логічний наголос речення, а часто й наголос у слові. Якщо під час читання допущено помилку, дитина рідко помічає її, бо сприймає кожне слово поза контекстом. Зазначимо: правильність без швидкості буває лише відносна. Вона можлива під час роботи з дуже невеликими (переважно букварними) текстами та короткими реченнями. Отже, основа правильного читання — швидкий темп.

Розглянемо залежність свідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця повільно, нелегко пригадати, з чого воно починалося, особливо — довге. Ще важче втримати у пам'яті прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне цілісне сприйняття тексту, цілком залежне від уміння швидко читати. Коли ж навичка такого читання не сформована, то, намагаючись збільшити темп і стежачи тільки за ним, дитина перестає розуміти прочитане.

Чи впливає швидкість на виразність? Швидко читаючи, людина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Повільне читання завжди пов'язане з обмеженим кутом зору: учень зосе­реджує свої зусилля на зчитуванні слів. Як наслідок, виразності бракує. Виходить, запорука виразності — швидкість.