Робота з батьками

Вплив шкідливих звичок батьків на фізичний і духовний розвиток дітей.

Лекція на батьківські збори

   Непоправної шкоди завдають дітям батьки, які курять і вживають у щоденному побуті алкогольні напої або відверто пиячать. Це створює, з одного боку, вкрай несприятливі умови для морального виховання та інтелектуального розвитку дітей і підлітків, з другого – призводить до їх раннього прилучення до куріння і вживання алкогольних напоїв, що в свою чергу, підриває здоров’я молоді, зумовлює ранній розвиток алкоголізму.
     Спинимося на цьому докладніше. Наука довела: куріння негативно позначається на   здоров’ї людини. Шкідливість його дії зумовлюється, зокрема, вмістом у тютюні отруйних речовин – алкалоїдів, серед яких най шкідливий – нікотин.
     Потрапляючи з димом в організм людини, він всмоктується слизовими оболонками рота, носа і дихальних шляхів, а звідти через легеневі альвеоли потрапляє в кров.
     Отруйна дія чистого нікотину така, що одна – дві краплі його вбивають собаку. Досить наблизити одну краплю нікотину до дзьоба голуба, як він гине за 2-3 хвилини. Одноразова доза чистого нікотину 0,08 смертельна для людини. Відомо, як важко буває спочатку звикнути до куріння. Запаморочення, нудота, блювання, кашель – така захисна реакція організму на отруту, яка вводиться в нього.
     Побутує думка про заспокійливу дію куріння, що воно підвищує працездатність , може зняти втому. Це зовсім не так. Коли причину, яка викликала хвилювання, не усунуто, а дія сигарети закінчується, людина хвилюється, нервує ще більше і знову тягнеться до чергової сигарети.
     Нікотин шкідливо діє на судини мозку і нервові закінчення, розміщені в ньому, на периферичну нервову систему. Дослідженнями доведено: людина, яка викурює пачку сигарет за день, не дає своїм кровоносним судинам відпочинку. Вони постійно перебувають у стані спазму, що часто призводить до стенокардії, облітераційного ендартеріїту – переміжної кульгавості, а інколи навіть до гангрени кінцівок.
     Смертність від захворювань серця і судин людей віком від 50 до 54 років серед курців удвічі вища, ніж серед тих, хто не курить. 33% усіх випадків смерті від ішемічної хвороби серця в середньому віці вчені відносять на рахунок куріння.
     Надзвичайно шкідлива дія нікотину. Він утруднює процес газообміну й зумовлює розвиток різних захворювань – туберкульозу, хронічного бронхіту і навидь раку. Розладнується у курців і робота шлунка та кишечника, знижується апетит, з’являється нудота. Підвищення кислотності шлункового соку при курінні – одна з причин виникнення виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.
     У курців притуплені чуття дотику, нюху, знижується слух і зір, порушується здатність розпізнавати кольори, оскільки нікотин викликає хронічне запалення зорового, слухового та інших нервів.
     Особливої шкоди завдає куріння здоров’ю жінок, чия нервова система особливо чутлива й вразлива. Руйнівної дії зазнає не тільки нервова система, а й інші органи і, зокрема залози внутрішньої секреції: щитовидна, яєчники, гіпофіз. У жінок, які курять, порушується менструальний цикл, ослаблюються м’язи матки, що часто призводить до передчасних родів при вагітності.
     Нікотин шкідливо впливає на розвиток дитини, яка перебуває ще в утробі матері. Залишки нікотину виявляють у молоці годуючої матері, що надає молоку неприємного присмаку й отруює дитину.
     Згубно впливає наявність курців у домі на організм дітей, які також мимоволі стають пасивними курцями, оскільки змушені вдихати тютюновий дим. Батьки повинні замислюватися над цим і робити все, щоб позбутися шкідливої звички.
     «Живі квіти землі» - так поетично назвав дітей М.Горький. І ми з вами повинні зробити все для того, щоб дати можливість цим квітам повністю розцвісти, розпустити пелюстки. Тому однією із важливих проблем є застереження дітей від вживання алкогольних напоїв.
     Ще більшої шкоди завдає дітям вживання батьками алкогольних напоїв і пияцтво. Побутує думка, що нібито горілка і вино в невеликих дозах корисні для організму і поліпшують апетит. Це абсолютно не так. У здорової людини, яка веде правильний спосіб життя, немає проблем з апетитом, а вживання алкогольних напоїв лише ослаблює організм, руйнує нервову систему і призводить до захворювань серця, шлунка, печінки та інших органів.
     Постійні випивки поступово руйнують внутрішні органи, призводять до розумового і фізичного ослаблення, зниження працездатності, активності і помітного ослаблення волі. Головна небезпека вживання алкоголю криється в тому, що людина, яка п’є від випадку до випадку, поступово починає випивати дедалі частіше.
     Алкоголь здатний отруїти будь-яку живу істоту. Наприклад, у воді, що містить тільки 1% алкоголю, не можуть жити ніякі водяні тварини.
     Дуже чутливий до алкоголю мозок. Введення в організм лише 7-8 г. алкоголю порушує функцію центральної нервової системи: змінюється психіка, поведінка, працездатність, фізичні якості людини, притупляються смак, нюх, знижується зір і слух, погіршується чутливість шкіри. І серцево-судинна система людини руйнується від дії спиртного. Під його впливом рано настають склеротичні зміни в серцевому м’язі, в результаті воно втрачає здатність переносити фізичні навантаження.
     Потрапляючи до шлунка і кишечника, алкоголь погіршує травлення,змінює склад шлункового соку. З’являється печія, нудота, болі в животі, запалюється слизова оболонка шлунка, виникають тяжкі захворювання.
     Алкоголь уражає органи дихання. Від його частого вживання руйнується еластична тканина альвеол, що призводить до тяжких хвороб, наприклад: туберкульозу.
     Останнім часом у педіатрії  з’явився новий термін – алкогольна фетопатія (хронічне алкогольне ураження плоду в утробі матері). Тобто вже в період внутрішньоутробного розвитку плід зазнає отруйної дії алкоголю і в момент своєї появи на світ дитина хронічно, а іноді навіть безнадійно хвора. Деякі батьки, не вважаючи себе алкоголіками, думають, що така небезпека їх дітям не загрожує. Але вони помиляються. Так, вони – не п’яниці, тільки інколи випивають. І діти в них народжуються наче здорові, не мають явних фізичних і розумових вад і якийсь час розвиваються зовсім нормально. Але раптом дитина стає безпідставно нервовою, легко збуджується, часто хворіє на інфекційні і простудні захворювання. Або в поведінці сина чи доньки спостерігаються прояви жорстокості, які не можуть витікати з характеру і традицій сім’ї, оточення, системи виховання.
     Батьки розгублені: звідки це в ній? Звідки підвищена втомлюваність, байдужість, безініціативність, нездатність прийняти самостійне рішення?
     Що спричинило психічну і моральну недосконалість? Шукаємо в системі виховання, в соціальному середовищі, а нерідко знаходимо на дні маминого келиха шампанського, татових традиційних недільних сто грамів. І це не перебільшення, а факт, доведений наукою.
     Діти нині прилучаються до алкоголю в середньому в 11 років, а до повноліття спиртні напої відомі всій молоді. Цей факт не може не позначитися на їхній поведінці. За різними даними, 40-70%% злочинів скоюють у стані сп’яніння, при цьому 8 із 10 порушень, як правило, припадає на протиправні дії, вчинені після вживання алкоголю в компанії старших.
     Склалося так, що ми більше знаємо про навколишній світ, ніж про самих себе. А незнання себе, невміння керувати собою призводять до помилок, конфліктів, розчарувань та життєвих безвиходів. Треба бути сильною людиною, щоб відмовитися від шкідливих звичок. Остерігайтеся їх заради свого життя і життя своїх дітей.


ДРУГІ ЗБОРИ. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ШКОЛІ
Форма проведення: «круглий стіл».
Задачі зборів:
1. Познайомити батьківський колектив із можливими проблемами адаптації дітей у перший рік навчання.
2. Розробити рекомендації для створення системи комфортних взаємин із першокласником.
Питання для обговорення:
  • Фізіологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
  • Психологічні труднощі адаптації першокласників у школі.
  • Система взаємин дітей у класі.
Хід зборів
I. Обговорення першого шкільного дня дитини
Батьки діляться враженнями один з одним і вчителями: з яким настроєм дитина прийшла додому, як її поздоровляли члени родини, які подарунки вона одержала.
II. Батьківський практикум-гра «Кошик почуттів»
Це може виглядати приблизно так.
Слово педагога. Шановні мами й татусі! У мене в руках кошик, на дні якого знаходяться найрізноманітніші почуття, позитивні й негативні, котрі може відчути людина. Після того як ваша дитина переступила шкільний поріг, у вашій душі, у вашому серці міцно оселились почуття й емоції, що заповнили все ваше існування. Опустіть руку в кошик і візьміть «почуття», що найбільше переповняє вас уже тривалий період часу, назвіть його.
Батьки називають почуття, що їх переповняють, які вони болісно переживають.
Таке завдання дозволяє акцентувати увагу на важливості події, виявити проблеми та труднощі, що виникають у родинах, та обговорити ці проблеми в ході розгляду теми зборів.
Фізіологічні умови адаптації дитини до школи
Обговорення питання
Ознайомлення педагога та лікаря з проблемами здоров'я дитини. Зміна режиму дня дитини в порівнянні з дитячим садком. Необхідність чергування ігор з навчальною діяльністю дитини. Спостереження батьків за правильною позою під час виконання домашніх занять (попередження короткозорості, викривлення хребта). Організація правильного харчування дитини. Турбота батьків про загартовування дитини, максимальний розвиток рухової активності (створення вдома спортивного куточка). Виховання в дітях самостійності та відповідальності як головних якостей збереження власного здоров'я.
Психологічні труднощі адаптації дитини до школи
Під час обговорення даної проблеми необхідно звернути увагу на такі важливі умови психологічної комфортності в житті першокласника:
  • створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини;
  • роль самооцінки дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінка, тим більше труднощів у дитини у школі);
  • формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
  • обов'язкове знайомство з дітьми її класу та можливість їхнього спілкування після школи;
  • неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності третіх осіб (бабусь, дідусів, однолітків);
  • виключення таких засобів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та психічні покарання;
  • урахування темпераменту в період адаптації до шкільного навчання;
  • надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю її навчальної діяльності;
  • не тільки заохочення дитини за навчальні успіхи, а й моральне стимулювання її досягнень;
  • розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.
Взаємини однокласників
Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.
  • Не віднімай чужого, але і своє не віддавай.
  • Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
  • Не бийся без причини.
  • Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
  • Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
  • Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
  • Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
  • Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
  • Намагайся бути акуратним.
  • Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
  • Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!
Дуже добре, якщо батьки помістять звід цих правил у кімнаті чи в робочому куточку своєї дитини на видному місці. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй удається виконати, а які - ні і чому. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.


Конспект батьківських зборів «Підготовка дітей до уроків»
Цілі зборів
1. Виявити уявлення батьків про організацію навчальної роботи дітей вдома.
2. Дати рекомендації батькам про те, як формувати у дітей навички самоконтролю, вміння працювати самостійно.
Форма проведення: збори-практикум.
Організація батьківських зборів:
• підготовка запрошення для батьків;
• вивчення вчителем психолого-педагогічної та методичної літератури з теми зборів;
• підготовка сценарію зборів;
• анкетування учнів;
• складання пам'яток для батьків.

Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні,
пробудити в їх серцях почуття гордості, 
власної гідності - це перша заповідь виховання...
Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.
В.а.сухомлинський

Хід зборів
I. Вступне слово класного керівника. Повідомлення за темою зборів.
Головний об'єкт праці наших учнів - це книга, зошит, а головний працю в школі - вчення. Необхідно підтримувати їх інтерес до навчання, допомогти їм відчути радість навчального праці, сприяти розвитку у них допитливості, пізнавальної активності, спостережливості, пам'яті, уваги.
Сім'я повинна підтримувати інтерес дитини до навчання, допомогти йому включитися в навчальний працю.
З одного боку, потрібно допомогти дитині знайти правильний режим роботи, виділити місце для занять, визначити порядок виконання уроків, а з іншого боку, виховати в нього стійку звичку сідати за уроки всупереч бажанням пограти або погуляти, сформувати вміння швидко включитися в роботу, вести її, не відволікаючись і в хорошому темпі.
Доводити розпочате до кінця, досягати поставленої мети, раціонально розподіляти свій час, виконувати домашнє завдання самостійно - всього цього дитину треба вчити, вчити тактовно, ненав'язливо, не відбиваючи інтересу до навчального праці. Під час виконання дітьми домашніх завдань дуже важливо допомогти або виробити навички самоконтролю, вміння працювати самостійно. Вироблення цих навичок у дітей і у вас, шановні батьки, може допомогти знання пам'яток, які нерідко використовують в своїй роботі вчителя. Ось приклади деяких з них:
Загальні рекомендації до самопідготовки:
• виконувати домашню роботу потрібно починати в точно встановлений час;
• перш ніж почати займатися, перевір готовність робочого місця;
• приступаючи до роботи, зосередься, подумай, з чого почнеш;
• намагайся всі труднощі вирішити самостійно;
• про завдання дізнайся у щоденнику або по закладках в підручнику;
• забув правило, постарайся пригадати, перевір себе за підручником;
• починай самопідготовку в певному порядку, наприклад, російська мова, математика, література і т.п.
Письмові завдання:
• уважно прочитай завдання;
• повтори за підручником, вивчи визначення, правила, пов'язані з виконанням домашнього завдання;
• після виконання письмового завдання уважно перевір написане;
• помилки виправляй акуратно, у відповідності з рекомендаціями вчителя.
Усні завдання:
• подивися, що задано, подумай, з чого починати виконувати завдання;
• прочитай завдання за підручником;
• виділи основні частини, головні думки тексту;
• прочитай завдання вдруге;
• склади план прочитаного;
• розкажи за планом;
• повтори розповідь;
• стеж за інтонацією, темпом мовлення;
• не поспішай, говори ясно, чітко.
До вирішення завдань:
• прочитай уважно завдання, якщо не зрозумів змісту, прочитай ще раз, подумай;
• повтори умову задачі та її запитання;
• подумай, що відомо з умови задачі, а що треба знайти;
• подумай, що треба дізнатися спочатку, що потім допоможе відповісти на запитання задачі;
• подумай, за яким планом будеш вирішувати завдання; вирішуй задачу; 
• перевір хід розв'язання, відповідь.
Звернення батьків до цих пам'яток не повинно виливатися в настирливе повторення одних і тих же вказівок. Природно, ненав'язливо, виявляючи щирий інтерес до успіхів дітей, треба навчати їх навичкам організації навчального праці. Допомога і контроль батьків не повинні бути муштрою, настирливим моралізуванням, вимотує дитини.
При перевірці домашнього завдання треба налаштовувати дитину на те, щоб він умів доводити правильність виконаного завдання, наводити свої приклади. Питання батьків: «Чому?», «Доведи», «А чи можна по-іншому?» - допоможуть у цьому. 
У сім'ї слід створити атмосферу постійної уваги один до одного, до успіхів кожного члена сім'ї. У такій обстановці буде природний постійний інтерес батьків до навчальних успіхів дитини, їх питання «Що ти дізнався сьогодні нового?». Радість батьків з приводу успіху дитини, його нових знань виховує в ній бажання вчитися. У серйозному праці школяра можуть бути і якісь невдачі. Добре, коли батьки прагнуть допомогти дитині подолати їх, не зривають на нього своє роздратування з приводу цих невдач.

II. Робота в микрогруппах
Батьки поділяються на 3-4 групи по 4-5 осіб. Кожна мікрогрупа отримує завдання проаналізувати запропоновані ситуації, відповісти на поставлені питання і потім доповісти зборам про свою точку зору на запропоновану проблему.
Завдання №1. Проаналізуйте, який життєвий досвід отримає дитина, коли батьки допомагають йому виконувати домашні завдання і коли не допомагають.
Рішення. Розумно надати дитині самостійність, залишаючи за собою керівництво і допомогу в необхідних межах.
Завдання №2. Як зробити підготовку домашнього завдання справою привабливим?
Рішення. Для дитини важливо мати зручне, красиве робоче місце і т.п. Батьки, займаючись своєю справою, повинні бути поруч, завжди готові допомогти. Намагайтеся, щоб дитині все було зрозуміло, що йому треба зробити і як, - тим більше буде його бажання виконати, знайдіть, за що можна похвалити дитину.
Завдання №3. Як повинні поводитися батьки, побачивши в роботі дитини помилки?
Рішення. Не відзначати самому помилку. Спрямувати увагу дитини на сходинку, де допущена помилка, на слово з помилкою.
Завдання №4. Дитина просить відпустити його пограти, а уроки зробить потім. Як поступити в цій ситуації? Чи можна вірити обіцянкам?
Рішення. Не варто вірити обіцянкам. Діти можуть захопитися грою і не звернути увагу на час. Ця обіцянка не буде виконано. «Спочатку справа, а розваги потім».

III. Підведення підсумків колективної роботи
• Інформація про виконання завдання кожною групою батьків.
• Вироблення правильних рішень проблем.
IV. Підведення підсумків
Дитина повинна братися за уроки не тільки в один і той же час, але і на постійному робочому місці.

Пам'ятка «Хочете, щоб ваша дитина ходила в школу з задоволенням?»
1. Не кажіть про школу погано, не критикуйте вчителів у присутності дітей.
2. Не поспішайте звинувачувати вчителя у відсутності індивідуального підходу, задумайтеся над лінією власної поведінки.
3. Згадайте, скільки разів ви сиділи з дитиною і спостерігали за його роботою над уроками.
4. У разі конфліктної ситуації в школі постарайтеся усунути її, не обговорюючи всі подробиці з дитиною.
5. Стежте, щоб ваша дитина вчасно лягав спати. Невиспаний дитина на уроці - сумне видовище.
6. Нехай ваша дитина бачить, що ви цікавитеся його завданнями, книгами, які він приносить зі школи.
7. Читайте самі, нехай дитина бачить, що вільний час ви проводите за книгами, а не тільки за телевізором.
8. Вчіть дитину висловлювати думки письмово: обмінюйтеся з ним записками, пишіть листи разом.
9. Беріть участь в житті класу і школи. Дитині приємно, якщо його школа стане частиною вашого життя.

V. Рішення батьківських зборів
1. Батькам спільно зі своєю дитиною виробити найбільш раціональний режим для учня і всіляко сприяти його виконанню.
2. Скласти пам'ятку «Сідаємо за уроки».
3. Організувати в кожній родині робочий куточок дитини.
4. Підтримувати у дітей інтерес до навчального праці, сприяти розвитку їх пізнавальної активності.



Труднощі в навчанні першокласника: що робити?
Поради батькам
   Допомога: якщо дитина не встигає з навчанням, їй необхідно допомагати. Причому це не повинна бути моральна допомога або організація умов для навчання і режиму дня. Ні! Дитині треба допомагати засвоювати матеріал, який вона не може здолати в школі. Перечитайте з дитиною заданий текст у підручнику, поясніть простими словами - буквально на жолудях і сірниках - вирішення задачі. Можливо, на уроці дитина відволіклася, а може просто не встигає запам'ятати той обсяг інформації, який дає дітям за урок вчитель. Знову ж, дітям часто складно організувати себе і змусити виконувати всі завдання. У будь-якому випадку це не повинно бути причиною того, що у дитини з'явиться пробіл у знаннях. Давайте допомагати дітям вчитися. 
      Багатьом батькам не подобається ця порада, адже для цього доведеться витратити багато свого часу, сил і навіть нервів. Головне не забувати, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо ви будете вирішувати задачки замість дитини, збирати їй ранець до школи, то вже напевне не привчите її до відповідальності та організованості. Важливо завжди пам'ятати найголовніше: в школі дають знання, а не оцінки. І якщо будуть знання, то хорошими оцінками дитина Вас теж буде тішити. 
    Оцінки - не головне: пам'ятайте це. Не можна зациклюватися на оцінках. У першому класі їх ще не ставлять, але це тільки в першому класі. У кожному разі в школі існує система заохочень. Але те, що вона є, не означає, що її треба ставити на чільне місце. Наша мета - отримання знань і умінь.   Скільки б п'ятірок не отримала дитина за списану у сусіда вправу або за розв'язане Вами за неї завдання, ці оцінки не мають жодної цінності. Уявіть, що до Вас несподівано прийшов чоловік і вручив кубок за перше місце в змаганнях з бігу на 100 метрів. Хоча Ви насправді останній раз бігали, мабуть, ще у школі. Чи буде цей незаслужений кубок мати для Вас цінність? Ось саме це треба пояснити дитині. Постарайтеся (краще навіть у легкій, а не повчальної формі) пояснити це дитині. 
     І найголовніше - не сваріть дитину за оцінки. Пам'ятайте: знання - наша мета. Знання, а не просто цифри в щоденнику. Тому, якщо вже дійшло до обговорення успішності, то говоріть про відсутність знань, але аж ніяк не про оцінки. Боремося з причиною: боротися треба з відсутністю знань, а не з поганими оцінками. Придивіться, чому Ваша дитина не встигає в школі? Що цьому виною? Це може бути і невеликий обсяг довгострокової пам'яті, і слабка концентрація уваги і навіть погано розвинена дрібна моторика. Все це поправно. Не соромтеся порадитися з викладачем, зі шкільним психологом. У них є досвід в цьому питанні, і вони підкажуть Вам комплекс заходів або вправ, які допоможуть виправити ситуацію. Головне - терпіння і наполегливість у виконанні поставленого перед собою завдання. 
      Не пропускаємо уроки: це дуже важливо. З самого початку навчання дитина повинна розуміти, що систематичні заняття допомагають їй не накопичувати прогалини в знаннях і вчитися рівномірно і спокійно. Якщо ж дитина звикне пропускати заняття, то їй все складніше і складніше буде згодом: більшість предметів шкільної програми побудовані так, що всі нові знання грунтуються на базі отриманого раніше матеріалу. 
       Спілкуйтеся з учителями: не лінуйтеся підтримувати спілкування з викладачами. Ви повинні мати уявлення, як відбувається навчальний процес. І навіть якщо Вам не подобається, ви не повинні вступати у відкритий конфлікт з учителем. Адже негативне ставлення викладача до Вас потім позначиться на Вашій дитині. У будь-якому випадку, дитина в школі проводить всього чотири години в день, і якщо щось не так, то це завжди можна виправити, наздогнати або вивчити вдома своїми силами. А Ви повинні дитині у цьому допомогти. Якщо ж учитель Вам подобається - то тим більше не лінуйтеся показати своє позитивне ставлення. Адже викладач - це теж людина, і чим більше позитивних емоцій буде у вчительки асоціюватися з Вашою дитиною, тим кращим буде її ставлення до Вашої дитини. І я не маю на увазі подарунки чи підношення - звичайний людський позитив! Не дарма кажуть: "Добре слово і кішці приємне". 
      Будьте на боці своєї дитини: завжди! Це дуже важливо, навіть, либонь, найважливіше. Сама по собі школа - це вже нелегке випробування. Тому дитина шукає підтримки у своїх батьків в першу чергу. І дитина хоче, щоб її любили такою, яка вона є, а не тому що у неї добра успішність. Не звинувачуйте її. Підтримуйте! Навіть якщо Вам здається, що її властиві і лінощі, і неуважність - не забувайте, що в цьому є і Ваша заслуга. Адже це Ви її виховували. 

       Тому постарайтеся не оцінювати дитину вдома - їй вистачає цього і в школі. А ось що їм дійсно необхідно - це Ваша підтримка і допомога. І тверда впевненість у тому, що їх завжди люблять!

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ 
Батьківські збори

1. Обговорення педагогічної ситуації.
2. Виступ учителя.
Обговорення педагогічної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв’язує арифметичні задачі на додавання і віднімання, словниковий запас багатий — ніби все в порядку. Але проходить перших два місяці навчання, і його мати починає скаржитись учителю: «Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитись успіхами не можемо. Головне — зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, не дивлячись на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала».

Що можна сказати про готовність хлопчика до школи?
Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?

Виступ учителя. У час відродження і розбудови національної системи освіти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярів уміння впевнено читати, писати і лічити, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати загальні уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині); формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність з моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому середовищі.
Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на загальну, інтелектуальну і психолого-педагогічну .
Одне з першочергових завдань сім’ї у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням); розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін.).
Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.
Велике значення для успішного навчання має правильність мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.
До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки ж», «короткий і довгий», «старший і молодший»; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).
Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий настрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної готовності до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно переконувати, що навчання в школі — це серйозна праця, у результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. Ні в якому разі не варто залякувати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.
Пам’ятаючи про те, що в школі часто буває робота нецікава, але важлива, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба», свідомо розбиратися у своїй позиції («хочу» і «треба»). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватись невдачею.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам’ятайте, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть у сім’ї одинаками.

Немає коментарів:

Дописати коментар