Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня - суб'єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетентності - пріоритетні напрями спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.
Читацька компетентність молодшого школяра — це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (доступного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.
Актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів, оскільки саме рівень сформованості навичок самостійної роботи з книгою є передумовою інтелектуального та духовного зростання учня. Зрозуміло, що неможливо сформувати читацьку компетентність без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому.
Завдання учителя початкових класів не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розуміти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань.
Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованих уроків. Для більшої ефективності уроку читання використовую: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, фрагменти фільмів, мультфільмів, документальних фільмів, музику, твори образотворчого мистецтва і краєзнавчий матеріал), також заохочую дітей до використання короткочасних проектів та ін. Вважаю, що формуванню читацької компетентності також сприяють збагачення словникового запасу і розвиток мовлення учнів, становлення оптимального читання (навички швидкого, свідомого, правильного читання), виразне читання, розвиток творчих здібностей, мислення, бібліотечна робота, індивідуальна робота, інновації, досвід.
Багато зусиль я докладаю, навчаючи дітей осмислено читати. Не секрет, що навіть першокласники, які щойно навчились читати, відразу ж втрачають бажання це робити. Ось тому я зрозуміла — важливо не тільки підтримувати у дітей зацікавлення, а й розвивати його від уроку до уроку.
Спочатку я працюю над темпом читання, бо він сприяє розумінню прочитаного. Швидкісне читання активізує процеси мислення і є одним із засобів удосконалення навчального процесу, воно є основою успішної кар'єри, отже, долі. Основними шляхами вдосконалення техніки читання вважаю збільшення слухового та зорового сприйняття тексту, розширення кута зору, вироблення навичок антиципації (передбачення наступного слова), формування стійкої уваги, подолання регресії під час читання, збагачення словникового запасу учнів, розвиток артикуляційного апарату дитини.
У своїй роботі приділяю увагу розвитку оптимального читання: коли увага спрямована не на процес читання, а на сприйняття змісту прочитаного. Вважаю, що головним прийомом, який забезпечує розвиток навичок читання, є багаторазове звертання до тексту, перечитування його із новим завданням. Ось тоді дитина відкриває в ньому щось нове, на що не звернула уваги під час попереднього читання. Використовую такі прийоми:
1. Виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе), вголос (пошепки).
2. П'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків літератури, праці, малювання.
3. Вправи зі скоромовками, які сприяють тренуванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови.
4. Першоразове прочитання тексту учнями (самостійно), готують відповіді на заздалегідь поставлені запитання.
5. Стеження за підручником, а не лише слухання, коли читає вчитель.
6. Використання різних вправ на вміння швидко орієнтуватись.
7. Широко застосовую ігри, кросворди, що потребують вміння читати.
8. Читання тексту з прикритою верхньою частиною літер лінійкою. Читання деформованого, перевернутого тексту.
9. Ознайомлюю дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу. Учні роблять презентацію книги, яку вони читають зараз.
Повноцінному усвідомленню тексту сприяє виразність прочитаного, тому так важливо на кожному уроці приділяти увагу вправам на формування виразності читання. Передусім це зразок виразного, емоційного читання вчителем, прослуховування записів, інтонування речень, аналіз тексту, конкурс читців. На уроках проводжу поетичні хвилинки, хорову декламацію. Під час читання за особами формую вміння власним голосом передавати інтонацію, характер, настрій персонажу. Звертаю увагу на міміку і жести. Створюємо сценарії, мультфільми, ілюстрації до твору, пропоную замінити кінцівку або придумати продовження твору. Діти можуть пропонувати свій варіант бачення твору, його змісту, фантазувати, якими епізодами вони б доповнили твір, якби були авторами. Проводимо творчі перекази (можна змінювати перебіг подій, дійових осіб), власне продовження.
З учнями інсценуємо твори або епізоди з них. Впевнена, що кожен урок може дарувати почуття радості, захоплення, якщо розвивати на ньому творчі здібності, мислення учнів. Основну увагу потрібно приділити осмисленню прочитаного. Дослідження засвідчили, що в початковій школі є потреба систематично з нарощуванням складності та достатньої частотності пропонувати дітям визначити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки тощо. Вдосконалення навичок правильного, свідомого, виразного, швидкого читання, творчі завдання сприяють не лише заохоченню до роботи з текстами, книгами, але і допомагають пізнавати великий і складний світ навколо себе маленькій людині, що прагне само- ствердитися в ньому і виявити себе як особистість.
Невід'ємною складовою у формуванні читацької компетентності є уроки позакласного читання. їх основна мета — сформувати навички читання та читацьку самостійність учнів, виробити позитивне ставлення школярів до читання з власної ініціативи. Отже, чим раніше дитина візьме в руки "свою" книгу, тим швидше процес читання перетвориться в насолоду, осмислення - у потребу читати. Тому формувати самостійного читача, розвивати пізнавальні інтереси потрібно з першого тижня перебування дитини в школі. До кінця 4 класу всі учні мають оволодіти навичками та вміннями, які необхідні активному читачеві, технікою читання, орієнтовними та гігієнічними вміннями, а головне, вони мають полюбити книжку та самостійне читання. З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою, крім класних занять, передбачаю бібліотечні, які проводяться у шкільній та дитячій міській бібліотеках, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т. ін. Мої учні відвідують бібліотеки, стежать за новинками дитячих видавництв, ознайомлюються з газетами та журналами для дітей. Роблять презентації книг, створюють власну бібліотеку. У класі є власна дитяча бібліотечка.
Обізнаність у доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів школярів, бажання прочитати книгу, яку вибрав»сам. Вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книжки і їхніх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них. Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів - одне з головних завдань, яке стоїть перед учителем. Тому я намагаюсь грунтовно продумувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добираю тексти для окремих учнів чи групи учнів, враховуючи їхній мовленнєвий розвиток.
З метою впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання застосовую на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучення учнів до літературної творчості та самооцінки тощо.
Щоб підтримати інтерес до читання, впроваджую різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-зма- гання, урок-казка, урок-подорож, урок-КВК, урок- вікторина, урок-саято та ін.
Якщо діти осмислено, швидко, виразно читають, переказують прочитане; будують усні та письмові монологічні висловлювання; складають текст; беруть участь у діалозі в процесі обговорення прочитаного; уміють ставити запитання, висловлювати свою думку; вміють працювати з книжкою; висловлюють оцінні судження, то, вважаю, що читацьку компетентність у своїх школярів я сформувала.
Література
1. Вашуленко О.В. Читацька компетентність молодшого школяра: теоретичний аспект. Дайджест 1 / О. В. Вашуленко. 2011. — 94 с.
2. Логачевська С. Критичне мислення і диференціація на уроках читання. - Початкова школа. - 2004. - № 7. — С. 26.
3. Сапун Г. Уроки читання / Г. Сапун. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. -180 с.
4. Сарапулова Є. Швидкочитання для першокласників. - Початкова школа. — 1993. - № 2. - С.12.
Серед різноманітних засобів формування особистості, що широко обговорюється у вітчизняній та зарубіжній науково-мето- личній літературі, важливе місце належить урокам читання. їх різноманітний вплив на естетичне виховання дітей набуває дедалі ширшого визнання в теорії та практиці школи.
Важливою передумовою успішного навчання молодших школярів є зацікавленість. Взагалі, проблема зацікавленості — це проблема всієї педагогіки. Тому завдання естетичного виховання на уроках читання пов'язується з комплексним розвитком морально-естетичних відчуттів дітей, їхніх творчих здібностей.
Відомо, основні шляхи підвищення ефективності навчання і виховання — взаємодія процесів розвитку мислення дитини та формування в неї знань та навичок. Основним методом навчання молодших школярів є практичний метод. Він дає змогу дітям глибше усвідомити навчальний матеріал.
Навчання молодшого школяра має бути цікавим, радісним, але водночас повинно забезпечувати глибоке засвоєння навчального матеріалу.
Завдання вчителя початкових класів не лише навчати, а й пробудити в дітей емоційне задоволення, радість від отриманих знань і до самого процесу їх засвоєння. Отже, таке ставлення і є складовою естетичного виховання. В реалізації цього завдання особливої уваги заслуговує ігрова діяльність.
Використання ігор на уроках читання сприяє позитивному ставленню до навчання, потребує від дитини кмітливості, уваги, вчить витримки, виробляє вміння швидко орієнтуватись і знаходити правильне рішення.
Колективні ігри згуртовують дітей, сприяють формуванню дружних взаємин між ними. В цих іграх дітям необхідно узгоджувати свої дії з діями інших учасників гри, дотримуватись правил, бути справедливими до товаришів. Багато ігор на уроках читання містять елементи змагальності. У них хтось виграє, а хтось програє. Такі ситуації допомагають учителеві формувати в учнів справедливе ставлення і до власних успіхів, і до тих, хто програв.
На уроках читання постає багато естетичних, моральних й етичних проблем. Успішно вирішити їх можна за умови добре спланованого уроку.
Пам'ятаючи, що емоційне самопочуття дитини залежить значною мірою від позитивної атмосфери у класі, вчителеві слід творити її доброзичливим ставленням до всіх учнів, урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, тактовним звертанням, вмотивованістю своїх оцінних суджень.
Проведення ігор з дітьми і вміле керівництво ними на уроках читання потребує великої майстерності від учителя. Перед проведенням ігор необхідно доступно викласти сюжет, розподілити ролі, поставити перед дітьми пізнавальне завдання, підготувати необхідне обладнання тощо. У грі має брати участь кожен учень класу. А якщо здійснює ігрову діяльність частина учнів, то всі інші мають виконувати роль контролерів, суддів, коментаторів тощо.
Пояснюючи правила гри, слід домагатися, щоб діти самостійно відчували її значення, виявляли ініціативу, керувалися попередніми поясненнями вчителя, не чекаючи додаткових вказівок. Багато важить тут і темп ігрової діяльності. Якщо він надто швидкий, учні не встигають поміркувати, тому дають неправильні відповіді. Однак й уповільнений темп шкодить, бо знижує інтерес школярів, не відповідає їхній природній рухливості.
Щоб та сама гра не набридла, через певний час треба вносити у неї деякі зміни, ускладнювати завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості молодших школярів. У більшості ігор на уроках читання потрібно вносити елементи змагальності, що також підвищує пізнавальну активність дітей у процесі навчання. Для проведення змагань учитель в таблиці на дошці зірочками позначає активну роботу команд протягом уроку. Якщо активність та інтерес дітей будь-якої команди слабне (наприклад, якщо в одній команді менше зірочок, ніж у другій), учитель має запитати такого учня з цієї команди, який відповість правильно і отримає за відповідь зірочку. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підраховуючи підсумки змагання, звертає увагу на дружну роботу учасників команд, що сприяє формуванню почуття колективізму. Необхідно поставитись із великим тактом до тих дітей, які припустились помилок. (Вчитель може сказати дитині, що вона ще не стала "капітаном" у грі, але якщо старанно вчитиметься, то обов'язково ним стане). Помилки учнів треба аналізувати не в ході гри, а по закінченні, для того, щоб не порушити враження від її ходу. До розбору помилок необхідно обов'язково залучати слабших учнів.
Під час використання на уроках читання ігрового методу навчання доцільно дотримуватись таких вимог:
— ігрове завдання за змістом має збігатись з навчальним (ігровою є тільки форма його постановки);
— зміст гри має бути посильним для кожної дитини;
— дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання повинен бути простим;
— правила гри — прості і чітко сформульовані;
— гра буде цікавою, якшо в ній беруть участь усі діти;
— підсумок гри — чіткий, справедливий;
— роль ігрового матеріалу доцільно знижувати, якщо діти оволоділи основними способами навчальної діяльності і сформували стійкий пізнавальний інтерес до неї.
Таким чином, використання ігор на уроках читання стає важливим засобом розвитку інтересу до вивчення цього предмета. Готуючись до проведення ігор, учитель має продумати:
1. Які читацькі вміння і навички формувати в дітей.
2. Які виховні завдання реалізовувати.
3. Який матеріал краще використати для гри.
4. Як за мінімально короткий час ознайомити дітей з правилами гри.
5. Час проведення гри.
6. Організацію гри (змагання між окремими дітьми, командами класу, активна участь усіх дітей).
7. Зміну правил гри з метою активізації всіх дітей.
8.Підбиття підсумків гри.
Пропоную добірку ігор, які доцільно проводити на уроках читання в 2 класі чотирирічної початкової школи.
Будь найуважніший?
На дошці прикріплюються 6 пронумерованих карток, на яких зображено героїв казок (оповідань). Учитель зачитує фрагменти з цих казок (оповідань), а діти піднімають табличку із цифрою, яка відповідає нумерації казки (оповідання). Той, хто правильно відповів, отримує бал.
Я кращий знавець прислів'їв?
Гра може мати декілька варіантів.
1варіант. Ведучий починає говорити будь- яке прислів'я. Наприклад : "Землю красить сонце..." Учасник гри продовжує : "... а людину праця". Той, хто правильно продовжить прислів'я, отримує бал. Виграє той, хто набере найбільшу кількість балів.
2варіант. Обом командам дано завдання пригадати якнайбільше прислів'їв до своєї теми. Наприклад, першій команді треба назвати прислів'я до теми " Праця", другій — до теми "Зима".
3варіант. Скласти прислів'я з цих слів :
1. Дерево, на, як, дивись, родить, а, людину, на, як, робить. (На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить).
2. Дружись, добрим, з, стережись, а, лихих. (З добрим дружись, а лихих стережись).
3. Лисиця, служила, доки, вовкові, не, кожуха, позбулась. (Служила лисиця вовкові, доки кожуха не позбулась).
4. Гроші, за, розуму, купиш, не. (За гроші розуму не купиш).
5. Приятеля, знайти, ніж, легше, зберегти. (Приятеля легше знайти, ніж зберегти).
6. Осла, коня, не, з, буде. (З осла коня не буде).
Лото
На окремих картонних аркушах записується прізвище письменника та його твори, тобто той фактичний матеріал, який діти мають засвоїти. На одному аркуші подано прізвище, ім'я та по батькові письменника, на другому — назва його твору, на третьому — фрагмент з цього твору. Завдання для дітей: вибрати із загальної кількості карток ті, які стосуються одного й того ж автора.
Хто кращий знавець віршів?
На столі лежать картки, на яких написано вірші з пропущеними словами. Дітям потрібно вгадати вірш, вставити пропущені слова, назвати автора.
Лісовий кошик
Вчитель приносить до класу кошик, у якому знаходяться різні лісові дари: гриби, горіхи, суниці тощо. Але ці дари незвичайні, бо в кожному з них містяться творчі завдання, наприклад: у грибочках — загадки, у горіхах — фрагменти з казок, які діти мають вгадати, у суницях — прислів'я з пропущеними словами. Ці прислів'я діти мають прочитати, вставити пропущені слова, пояснити значення.
Рекомендовані тексти загадок.
1. Без рук, без сокири, а зроблена хатина. (Гніздо).
2. Прилетіли гості, сіли на помості,
без сокири, без лопати поробили гості хати.
3. Бідовий хлопчина в теплій сірячині
по дворах стрибає, крихти підбирає. (Горобець).
4. Удень спить, а як ніч прийде, на вогонь летить.
5. У хатах прозорих всі вони живуть,
можеш ти їх бачити, та не можеш чуть. (Риби).
6. Не кінь, не пес, їсть дрова, а не овес. (Піч).
Рекомендовані фрагменти казок.
1. Була собі коза. У неї було семеро козенят. Зробила вона собі хатину в лісі. Кожного дня ходила коза в ліс по їжу. Сама піде, а діткам накаже замкнути хатинку і нікому дверей не відчиняти. ("Вовк та козенята").
2. ...От уже лисичка йде до журавля в гостину. А журавель наварив такої-то смачної страви: узяв і м'яса, й картопельки, й бурячків — усього-усього, накришив дрібненько, склав у глечик з вузькою шийкою та й каже:
— Призволяйся, любо приятелько, не соромся! ("Лисиця й Журавель").
3. ...От біжить мишка, влізла в ту рукавичку, та й каже:
— Тут я буду жити! ("Рукавичка").
4. З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега підходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратись, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно. ("Про двох цапків").
5.... От мати прийшла до берега та й кличе:
— Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка! Дам я тобі їстоньки, питоньки. ("Івасик-Телесик").
6.Зустрілись вовк і собака. Собака питає:
— Чим ти, брате, живеш?
Вовк:
— Коли й голодую, а коли що натраплю де або вночі м'яса дістану. ("Вовк та собака").
Рекомендовані тексти прислів'їв.
1. Де господар добре... (робить).там і поле щедро... (родить).
2. Калиною милуються, як ... (цвіте), а дитиною — як... (росте).
3. Осінь іде — ... (дощі) за собою веде.
4. На чорній землі білий ... (хліб) родить.
5. Квітень землю ... (квітчає), з вирію ... (пташок) стрічає.
6. Де багато ... (пташок), там немає комашок.
Назвіть загадки
На дошці висять картки із зображенням предметів, наприклад: сонце, ялинка, кицька, півник, мишка, годинник, гриб тощо. Дітям пропонується пригадати загадки про ці предмети. За кожну загадку учень отримує фішку. Виграє той, хто набере найбільше фішок.
Плутанина
Вчитель читає дітям казку, але в ній вжито імена героїв з інших казок. Діти мають вгадати назву казки та її героїв, а також вказати, з яких казок інші герої.
Актори
У грі беруть участь дві команди. Учні з першої команди інсценують фрагмент казки. Учні з другої команди мають вгадати казку і назвати її героїв.
Котенко Наталія Анатоліївна,
учитель вищої категорії,
Олександрівський НВК №3
смт Олександрівна
Кіровоградська область
Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчості, активності на уроці, вміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Мета моя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; дати можливість відчути віру у власні сили, усвідомити свої здібності, можливості. Допомогти дитині зрости в умовах успіху, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль.
Критичне мислення – мислення самостійне. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб мислити і самостійно вирішувати найскладніші питання. Мислити критично можна у будь якому віці. Саме завдяки критичному мисленню процес пізнання знаходить індивідуальність і стає свідомим, продуктивним.
В епоху нової технологічної революції з’являється складне суспільство, яке базується на найсучаснішій технології та швидко розвивається інформаційне суспільство. Знання стає найдемократичнішим джерелом влади. Інформація стає засобом інформаційного тиску. Новітні політичні технології, озброєння засобами інформатики, можуть упевнено формувати суспільну думку, маніпулювати суспільною свідомістю. Господарювання інформаційних технологій здатне змінити все суспільне життя. Отже, саме з цієї причини необхідно розвивати критичне мислення.
Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаної з її усвідомленням, переосмисленням.
Під час своєї роботи, я усвідомила, що навчати дітей мислити критично потрібно поступово. Це щоденна кропітка робота вчителя й учня, з уроку в урок. Можна виділити умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.
Основні етапи уроку критичного мислення
1. Розминка (створення сприятливого психологічного клімату на уроці).
2. Мета уроку (розвиток внутрішньої мотивації до вивчення теми).
3. Актуалізація (зацікавленість, спрямованість на навчання, відтворення знань, потрібних для наступних етапів уроку).
4. Усвідомлення змісту (знайомство з новою інформацією, аналіз інформації, особисте розуміння).
5. Рефлексія (критичний момент уроку)
· Учні запам’ятовують матеріал та його значення.
· Переробляють нові знання на власні.
· Обмінюються своїми думками
· Удосконалюють та поповнюють словниковий запас
· Різноманітність міркування
· Вибір правильного варіанту
Критичне мислення формується та розвивається під час роботи з інформацією, розв’язання ситуацій, проблем, задач вибору раціональних способів діяльності. Якщо ж планувати уроки з використанням на них активних методів та форм технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде більш високим. Пропоную опис таких методів, прикладів їх використання, а також класифікацію за можливістю їх застосування на відповідних етапах уроку критичного мислення.
Активні методи та форми роботи спрямовані на розвиток критичного мислення молодших школярів:
1. Стратегія „Асоціативний кущ” (етапи рефлексії, актуалізації). Правила складання:
· Записати на дошці ключове слово.
· Записати будь які слова які спадають на думку.
· Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
· Записувати всі ідеї, які з’являються.
Приклад: складений на уроці природознавства в 4 класі.
2. Селкан.
Етапи рефлексії.
Алгоритм складання селкану
1. Тема (імен.)
2. Опис (прикметник)
3. Дія (дієслово)
4. Ставлення, почуття з приводу обговорення.
5. Перефразування сутності (синонім, узагальнення, висновок).
Приклад селкану:
1. Вишиванка .
2. Гарна, полотняна, вишита.
3. Зацікавлює, дивує, приваблює.
4. Бережімо, пишаємося, даруємо.
5. Оберіг, зв’язок з минулим.
3. „Кубування”
Цей метод полегшує розгляд різних сторін теми. На гранях куба даються вказівки для учнів. У процесі роботи пропонується викласти власні думки з теми. Він допомагає дитині визначати, яка інформація їй знайома і що нового дізналася.
Лексичне значення слова
До істоків слова
Речення, тексти, сполучення слів – спільнокореневі слова, прислів’я, приказки
Синоніми, антоніми, омоніми
Приклад: Вовк
1. Лексичне значення слова:
Вовк – дика, зла тварина, що живе в лісі, полює на звірів.
2. До істоків слова
Вовк – санітар
3. Спільнокореневі слова
Вовк, вовченя, вовчик, вовчице, вовчий.
4. Сполучення слів
· Великий, злий, голодний, страшний, сірий.
· Побачити, зустріти, вислідити.
· Ричить, виє, спить, біжить.
5. Синоніми
Вовк, сіромаха, сірко.
Фразеологізм:
Дивиться вовком
Прислів’я:
Вовка бояться в ліс не ходить.
4. „Есе”.
(Етап рефлексії) актуалізації
Написання тексту у довільному стилі
Алгоритм:
· Збирання інформації за проблемою
· Аналіз інформації
· Виявлення власної точки зору
· Викладення власної точки зору
5. „Дискусія”
Актуальним методом формування критичного мислення є різні види дискусій.
Дискусії дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, розв’язувати проблеми, розвивати комунікативні звички.
Хід дискусії:
1. Оголошується проблемна ситуація.
2. у групі учнів вибирають свою позицію „за” чи „проти”.
3. Кожен добирає аргументи на підтримку позиції.
4. Через деякий час формуються нові групи, які підтримують свої позиції це представники інших груп.
5. Учасники нових груп порівнюють свої аргументи додають нові.
6. Проводиться дискусія.
7. Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, роблять висновки.
6. „Кероване читання з передбаченням”
Алгоритм
Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставлю дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (робота в парах чи групах)
· Текст поділяється на частини і далі читають учні частинами.
· Після читання кожної частини учням ставлю запитання. Пропоную зробити передбачення стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується. Робляться висновки, хто вірно зробив передбачення.
7. „Порушена послідовність”
(Робота в групах)
· Учням пропонується кілька речень з тексту, записані у порушеній послідовності.
· У групах учні пропонують свою послідовність поданих речень. Результат фіксується в зошитах.
· Читання тексту, перевірка результатів.
· Обговорення. Висновок.
8. „Взаємні запитання”
Матеріал поділить на логічно завершені частини.
Учні в голос читають за цілими частинами, ставлять запитання
· Одне одному в групі
· Одне одному в парах
· Одна група (пара) іншій
9. „Доповідач - респондент”
· Прочитати текст, запам’ятати його
· Два учні виходять до дошки
· Один, переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущене, показує за допомогою рухів, жестів, міміки.
· Перший учень намагається доповнити розповідь
10. „Метод прес”
(На будь якому етапі уроку)
Етапи методу прес:
· Пояснюю причини: „Тому що…”
· Висловлюю свою думку: „Я вважаю…”
· Наводимо приклад на підтримку своєї позиці: „Наприклад…”
· Узагальнюємо, формуємо висновки: „Таким чином”, „Отже…”.
Види завдань для розвитку творчої уяви:
· Придумування казок
· Складання казок за початком
· Складання кінцівки казки або оповідання
· Складання загадок, висловів, скоромовок, ребусів
· Складання творів мініатюр за опорними словами
· Складання творів описів на основі узагальнення особистих вражень, спостережень.
· Словесний опис образів порівняння головних героїв.
Керуючись цими методами на уроці, ми зможемо забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого мислення.
Урок, учень, учитель - невід'ємні складові процесу учіння
Урок був і залишається основною формою організації
Урок був і залишається основною формою організації
навчального процесу.У початкових класах він дуже різноманітний за змістом, структурою та способами організації навчальної діяльності.
Особистісно орієнтована система навчання дозволяє розглядати сучасний урок в початковій школі як результат взаємодії двох аспектів:
- методичного, який стосується побудови системи навчальних завдань - ланцюжка вправ, що приводять учня до «відкриття» нового поняття чи способу дії, полегшують усвідомлення та засвоєння навчального матеріалу;
- психолого-дидактичного, що безпосередньо пов'язується з організацією навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів за допомогою ефективного використання навчальних технологій.
У своїй роботі застосовую технологію організації навчального співробітництва, сутністю якої є побудова навчання на основі активної взаємодії всіх учасник!» навчального процесу, де я і учні виступають партнерами.
Технологія формування загальних умінь і навичок молодших школярів допомагає мені приділяти особливу увагу формуванню в моїх учнів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності. Розвиткові пошуково-творчої діяльності учнів, у процесі якої дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці, сприяють елементи технології організації навчальної проектної діяльності На різних етапах уроку використовую завдання творчого характеру та ігри (.Ігрова навчальна технологія) для заохочення учнів до навчання та розкриття їхніх здібностей. Технологія диференційованого навчання дозволяє мені створити умови для залучення молодших школярів до навчальної діяльності відповідно до їхнього рівня готовності і розвитку.
Але для того, щоб досягти високої ефективності в навчанні і вихованні учнів, за потрібне вважаю не лише добре знати сучасні педагогічні методики й технології, а й повною мірою володіти інформацією про особистісні риси, здібності, проблеми та потреби кожного учня. Вчитель повинен розуміти причини поведінки, відчувати зміни душевного стану, поважати особисту гідність вихованця, а також ніколи не забувати, що успіхи в навчанні - це ті внутрішні резерви дитини, які збуджують бажання вчитися і дають можливість долати будь-які труднощі спільно з другом-учителем, який здатен любити, прощати. Тому я намагаюся позитивно сприймати вихованця з усіма його недоліками, поважати його гідність, самобутність, даючи йому волю для творчої самореалізації, бути послідовною у своїх вимогах, однаково ставитися до всіх учнів. У своєму класі культивую теплі, емоційно забарвлені взаємостосунки з учнями, щиру симпатію до них і тонке сприйняття їхніх безпосередніх потреб, беручи до уваги темперамент, індивідуальні та психологічні особливості дітей.
Дотримання та врахування наведених рекомендацій допомагає кращій організації навчально-виховного процесу, наближаючи його до природних норм дитячої діяльності, а отже, сприяє перетворенню навчального процесу в задоволення, яке підгримує дитяче натхнення, наближає школу до розуміння дитини, робить її комфортною та бажаною.
Без знання дитини, без глибокого розуміння
всієї складності явищ, які відбуваються в її душі,
виховання стає сліпим і тому беззмістовним..
В.О.Сухомлинський.
Мета державної політики щодо розвитку
освіти полягає у створенні умов для розвитку
особистості і творчої самореалізації кожного
громадянина України.
Національна доктрина розвитку освіти
Всебічне вивчення і розуміння внутрішнього світу учнів залишається аксіомою якісного навчання і виховання. Саме особистісно зорієнтоване навчання має забезпечувати розвиток і саморозвиток учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності, спираючись на здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід.
Найважливішими чинниками особистісно зорієнтованого навчання є ті, що розвивають індивідуальність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження. Тому реалізація особистісного підходу у навчально-виховному процесі здійснюється багатопланово:
- у врахуванні індивідуальних особливостей дітей, у тому числі стану здоров'я, психологічного, пізнавального і мовленнєвого розвитку;
- у передбаченні діалогічності й співробітництва у навчально-виховному процесі на засадах взаємної поваги, взаємозалежності та відповідальності, що спонукає дітей до активності, обміну думками, враженнями, визнає їх право на помилку й самооцінку.
Сучасні вимоги до формування особистісного підходу поступово визначалися у дослідженнях таких відомих психологів, як К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, В.О.Моляко, ЛМ.Проколієнко, І.С.Якиманська, О.Г.Асмолов, В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко. У 70-90-ті роки питання необхідності особистісиого підходу у психології і а педагогіці неодноразово порушувались у прицих В.О.Сухомлинського, І.С.Кона, Л.В.ІІетровського, Б.О.Федоришина, І.Д.Беха.
У технології особистісно орієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховувався, - суб'єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до школи в конкретних умовах сім'ї, соціокультурного оточення, в процесі сприймання та розуміння нею світу людей та речей[1, 33].
Особистісно орієнтований підхід у навчанні спирається на такі основні положення:
1) учень завжди є суб'єктом навчання;
2) основною метою навчання є засвоєння учнем необхідних знань, умінь і навичок, розвиток особистості учня, реалізація його природних потенціалів.
Виходячи з цього, найважливіші педагогічні прийоми в особистісно орієнтованому навчанні - це опора на суб'єктний досвід учня та постійна активізація в процесі навчання вже набутого учнем досвіду.
Впровадження технологій особистісно орієнтованого навчання є актуальним питанням і для мене.
Метою моєї діяльності у цьому аспекті є пошук раціональних шляхів сприяння розвитку особистості молодшого школяра, індивідуальних та пізнавальних здібностей, удосконалення його життєво важливих навичок.
Для дослідження цієї мети реалізовую такі завдання:
- диференціація школярів за рівнем підготовленості в організації навчально-виховної роботи;
- побудова навчально-виховного процесу на основі врахування психолого-фізіологічних особливостей учнів,
- формування у вихованців важливих особистіших якостей щодо їх вихованості й розвитку;
- стимулювання школярів до саморозвитку, самовираження, самостійного навчання в ході оволодіння знаннями.
Особистісно орієнтовані уроки вимагають від мене більш якісної підготовки до здійснення навчально-виховного процесу, а саме: у доборі змісту навчального матеріалу, визначенні видів діяльності учнів, підборі завдань на вибір, організації різних форм роботи на уроці, враховуючи обсяг та рівень складності навчального матеріалу, навчальні можливості учнів, міру своєї допомоги їм, вміння відчувати кожну дитину. Але водночас такі уроки - це простір для творчості вчителя та учня, поєднання різноманітних форм, методів навчання, потужних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів, де я - невидимий диригент, який вчасно вміє почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до співпраці. Це творче поєднання показало, наскільки ефективнішими стали уроки, а взаємини і спілкування з учнями - більш демократичними та довірливими.
Які ж засоби допомагають втілити ідею особистісно орієнтованого навчання?
Для ефективності співпраці учня і вчителя на уроці, під час етапу орієнтації створюю емоційний, позитивний настрій кожної дитини на подальшу роботу: використовую такі прийоми активізації пізнавальної діяльності, як подив, постановка проблемного питання, створення фантастичної ситуації, інтрига, проведення дидактичної, гри. Водночас пояснюю учням значення матеріалу (етап цілепокладання), що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук та побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть необхідні надалі.
На етапі проектування складаю та обговорюю разом з учнями план наступної роботи. Часто використовую зоровий план уроку, застосовуючи умовні позначення. Це набір символічних малюнків, які записуються на маленьких квадратиках, їх зручно розміщувати у відповідному місці:
Новий матеріал
|
Творча робота
|
Робота з підручником
|
Робота в групах
|
Кругові вправи
|
Робота в парах
|
Розв'язання задач
|
Завдання на вибір
|
Індивідуальні завдання
|
Приклади
|
Нерівності
|
Геом. матеріал
|
Вправи на уважність
|
Гра
|
Математичний диктант
|
Усний рахунок
|
Підсумок
|
Д/з
|
 |
Роботу з зоровим планом можна ускладнювати: один із пунктів залишити нерозкритим; розставити позначки довільно, діти самі визначають їх порядок; подати неповний план роботи, учні доповнюють його необхідними видами діяльності, обґрунтовують, яку вправу чи задачу треба виконати і чому тощо.
На етапі організації виконання плану діяльності (основний етап уроку) надаю учням можливість вибирати способи навчальної діяльності (письмово чи усно, самостійно чи в парі) та, за можливості, завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь і виробленні навичок; варіативність домашнього завдання (диференціація складності і способу виконання).
Для того, щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, використовую різнорівневі завдання. Диференційований підхід - основна складова особистісно орієнтованого навчання, тому, готуючись до уроку, я добираю індивідуальні завдання для кожної дитини (завдання підвищеної складності, творчі, випереджувальні вправи, вправи на кмітливість, уважність, корекцію знань тощо), планую роботу в парах, у групах.
У своїй роботі використовую інтерактивні методи, які, за умови взаємодії учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, вчать думати, аналізувати, розмірковувати, спілкуватися, прислухатися до думки іншого, вести розмову. На етапі орієнтації застосовую стратегії «Мозкова атака», «Дискусія», «Асоціації», «Побудова асоціативного куща», які допомагають учням за короткий проміжок часу пригадати, сформулювати та проаналізувати засвоєні раніше знання, обмінятися думками, ідеями, що активізує і готує їх до сприйняття нового матеріалу. Успішному засвоєнню навчального матеріалу сприяють такі
стратегії: «Кероване читання», «Позначки», «Два-чотири-всі разом», «Круги Вена», «Мікрофон», «Метод коментування», робота в парах, в групах, створення ситуації взаємодопомоги. Висловлювати власну думку, вислуховувати інших, захищати свою особисту позицію учні мають змогу за допомогою стратегій «Авторське крісло», <Дискусійна шкала «Так - ні» на заключному етапі уроку.
Там методи формують в учнів пізнавальний інтерес та .и і мини и. розминають внутрішню мотивацію до нілп примішаного навчання, спонукають до порівняння оірпманоі інформації і осоОїк іпм досвідом, що веде до формунаппи аналі і іншого судження, а також розминають мислення і зв'язне мовлення.
Зацікавленості учнів у результативності сприяє створення власного портфоліо, куди діти заносять свої досягнення: малюнки, аплікації, загадки та прислів'я, дібрані до прочитаних творів, власні казки, оповідання, роздуми та міркування, офорхмлені в естетичному вигляді.
Для встановлення сприятливого мікроклімату у класі застосовую дидактичні ігри. Якщо гру використовую під час пояснення нового матеріалу, то в ній продумую практичні дії дітей з групами предметів чи малюнків (лічильний матеріал, «чарівні кола» на вивчення складу чисел, перфокартки). При закріпленні матеріалу використовую ігри, де застосовуються вивчені закони і надбані навички. Дидактична гра на будь-якому етапі уроку повинна бути посильною, цікавою, включати різні види діяльності учнів. Ігрові прийоми, що застосовуються на уроці, повинні знаходитись у тісному зв'язку з наочністю, і темою уроку, з його завданнями. Використання у навчальному процесі гри або ігрової ситуації призводить до того, що учні,
захоплені грою, непомітно для себе набувають певних знань, умінь та навичок.
Цікавою формою стимулювання сильних учнів до співробітництва є доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку, скласти перевірочну роботу. Такі види роботи, за моїми спостереженнями, дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності й забезпечити достатню навчальну насиченість вправи.
Нарешті, учні як рівні партнери та співавтори разом зі мною беруть участь в оцінюванні роботи на уроці (етап контролю та оцінки): їх залучаю до контролю ходу навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтролю), до виправлення допущених помилок, неточностей; вони осмислюють їх причини (взаємо - і самоаналіз), мають змогу самостійно чи за допомогою інших учнів порівнювати отриманий ними результат відповідно до зразка чи мети; оцінювання діяльності учня здійснюється не тільки за кінцевим результатом (правильно - неправильно), а й за процесом його досягнення.
Не менш важливим, ніж оцінювання учнів, є механізм «цінування» - вираження мого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів і її результатів (аргументація за низкою параметрів: правильності, самостійності, оригінальності). «Цінування» може бути тільки позитивним, адже саме воно є основним механізмом культивування системи гуманістичних, соціально орієнтованих цінностей учнів. У домашньому завданні називаю не тільки тему та обсяг завдання, але й докладно роз'яснюю, як потрібно раціонально організувати власну навчальну роботу під час його виконання.
Аналізуючи власний практичний досвід роботи і досвід колег, я дійшла висновку, що сьогодні саме особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів, батьків і суспільства в цілому. Порівняльна таблиця особливостей традиційного навчання та
особистісно орієнтованого красномовно про це свідчить.
Традиційний підхід
|
Особистісно орієнтований підхід
|
Позиція учня: учень - підлеглий об'єкт навчальних впливів, учень «повинен», учень - ще не повнозначна особистість.
|
Позиція учня: учень - суб'єкт навчальної діяльності, рівний партнер спілкування, учень - повнозначна особистість, кожен має здібності, багато дітей обдарованих, вільний вибір елементів навчально-виховного процесу.
|
Позиція вчителя: учитель - наставник, єдина ініціативна особа, він завжди правий, іде «з предметом до дітей», стиль - «пускає стріли».
|
Позиція учителя: вчитель - помічник, котрий вчасно вміє почути, помітити, підправити, підтримати кожного, залучити до співпраці; визнає індивідуальність, самобутність, самоцінність кожної людини.
|
Методи засвоєння знань базуються на повідомленні готових знань, навчанні, механічній пам'яті, вербальному викладенні матеріалу, репродуктивному відтворенні.
|
Методи засвоєння знань спрямовані на створення можливостей самопізнання дитини: «Пізнай себе!», її самовизначення: «Вибирай себе!», самореалізації: «Виявляй себе!», на спільний розвиток школярів: «Дій спільно!», на розвиток прагнення змінити себе, вдосконалювати і саморозвивати: «Змінюй себе заради себе!».
|
Процес навчання характеризується низькою мотивацією навчальної діяльності, самостійне ціле визначення відсутнє, цілі навчання ставить учитель, план також нав'язується вчителем, учні ізолюються від спілкування один з одним, переважна пасивність класу, низька мовленнєва діяльність дітей, слабкий зворотній зв'язок, орієнтування на середнього учня, відсутність індивідуального навчання, підсумковий аналіз та оцінювання діяльності дитини виконуються вчителем.
|
Процес навчання характеризується високою мотивацією навчальної діяльності, цілі навчання визначають учні, бо вони безпосередньо залучені до проектування уроку, передбачено використання різноманітних форм організації навчальної діяльності (робота в парах, групова, індивідуальна робота), достатня мовленнєва діяльність дітей, постійний зворотний зв'язок, підсумковий аналіз та оцінювання учнями своєї діяльності та діяльності своїх однокласників.
|
Стиль ставлення вчителя до учнів: не заборо-— няти, а направляти; не керувати, а співкерувати; не вимагати, а переконувати; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору.
| |
Результат: реалізація навчальних цілей перетворюється в роботу «з-під палиці», звідси - небажання вчитися, виховання ліні, невміння дитини реалізувати себе в житті.
|
Результат: формування творчої, компетентної особистості.
|
Таким чином, на мою думку, спланована і методично грамотно побудована організація навчально - пізнавальної діяльності учнів на засадах особистісно орієнтованого підходу створює таке навчальне середовище, де враховуються індивідуальні особливості, суб'єктивний досвід дітей, їхні можливості, нахили, інтереси та потреби, в якому відбувається індивідуальний розвиток кожного учня як творчої особистості.
Постійне впровадження у практику роботи технології особистісно орієнтованого навчання робить навчальний процес значущим, орієнтованим на особистість учня, дає вагомі здобутки і результативність. Мої випускники початкової школи вміють орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, критично мислять, вміють самостійно працювати з інформацією, формулюють і відстоюють свою власну думку та поважають думку іншого, що допомагає їм будувати відносини в колективі.
Немає коментарів:
Дописати коментар